Як розвинути у дитини мотивацію до навчання

Як розвинути у дитини мотивацію до навчання

Деякі  батьки, які  приходять до КМДШ, говорять про те, що їхня дитина не хоче навчатися та сподіваються, що зі зміною школи зміниться мотивація до навчання.  Як правило, дитина не хоче відвідувати школу де їй нецікаво, де вона  не отримує задоволення від шкільного процесу.

Чому сучасні батьки шукають для своїх дітей школи, що є альтернативою традиційним закладам освіти?

По-перше,  це  новітні інформаційні  технології, для яких передбачається оснащення класів обчислювальною технікою, локальними і глобальними навчальними комп’ютерними мережами, електронним демонстраційним обладнанням, комп’ютерними навчальними лабораторіями.

По-друге,  нові технології викладання, перехід від пояснювально-ілюстративного навчання (перекажи, що запам’ятав), до розвивального навчання (формування творчого мислення особистості та навички наукового пошуку).

Нових технологій викладання декілька, але для багатьох батьків буде цікавою та, що спонукає дитину  до мотивованого навчання.

Такою є технологія розвивального навчання, головною метою якого є забезпечення розвитку пізнавальних можливостей школяра. Учні самостійно або за допомогою вчителя осмислюють матеріал, запам’ятовують, творчо застосовують його в нестандартних умовах. Для ефективного здійснення розвивального навчання учитель повинен подолати межі навчальної програми, дати учневі змогу займатися тими видами діяльності, що викликають у нього найбільший інтерес, самостійно визначити інтенсивність та обсяг своєї діяльності. А для цього треба визначити мотиваційні потреби учнів, стимулювати їхню пізнавальну активність.

Для багатьох сімей вибір альтернативної школи  – це пошук такого закладу, де дитина буде вчитися з задоволенням, де навчальна мотивація буде стимулювати її пізнавальну активність.

Мотив (лат. motus – рух) – спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреб людини.

Навчальна мотивація повинна задовольняти  потребу, яка викликана  пізнавальною  активністю дитини, її готовністю до засвоєння знань. Інтерес – це наявність пізнавальної потреби, і вона є в будь-якій дитині, головне її активізувати.

Існує декілька  типів навчальної мотивації.

Пізнавальна, коли зміст та процес навчання викликають стійку зацікавленість учня.

Соціальна, коли до навчальної діяльності учня спонукає мета стати найкращим, отримати атестат чи уникнути незадоволення з боку батьків чи авторитетних для нього  дорослих.

Природнім мотивом навчальної діяльності є пізнавальний інтерес. Але не все в навчанні може викликати стійкий природний пізнавальний інтерес. Тому краще формувати та розвивати і пізнавальний, і соціальний типи навчальної мотивації. Навчальну мотивацію як пізнавальну, так і соціальну можна та потрібно формувати, використовуючи весь арсенал методів навчання: словесні, наочні, практичні, дидактичні та інші.

Інтерес, як головна складова навчальної пізнавальної мотивації, поділяється на три ознаки:

– позитивні емоції, які викликані діяльністю;

– пізнавальна складова (я дізнався про щось нове);

– результат (я це зробив).

Дуже важливо, щоб процеси мислення, уваги, пам’яті під час виконання завдань  стали ефективнішими. Для цього потрібно, щоб їх супроводжували сильні емоції (радість, гнів, здивування та ін.) Треба уникати непосильних труднощів та дуже повільного темпу викладання матеріалу.

Тепер про методи формування пізнавального та соціального навчальних інтересів.

Методи формування пізнавального навчального інтересу:

дискусія, диспут, метод опори на власний пережитий досвід, рольові ігри, створення проблемних ситуацій та ін.

Як створити заняття емоційно-забарвленим?  Невідомі та  парадоксальні факти, складні та цікаві ситуації з життя відомих людей, незвичайні природні та соціальні явища можуть надихнути на створення особливого спілкування між вчителем, батьками та дитиною.

Методи формування соціального навчального інтересу:

позитивний приклад (приклад успішного родича, батьків, відомої людини, найкраще того, ким захоплюється дитина); бесіди-переконання ( обов’язково поцікавтесь думкою самої дитини); практичне привчання до виконання вимог, пояснення, заохочення(обов’язковий контроль з боку батьків за виконанням тих чи інших  доручень).

Такий алгоритм дій, якщо він існує як система, формує у дитини стійку мотивацію до завершення будь-якої справи, за яку вона береться.

Навчально-пізнавальні мотиви спочатку формуються, потім починають діяти автоматично як звичка, і нарешті у старшій школі стають усвідомленим вибором головної  діяльності учня.

Якісний розвиток інтелектуальних здібностей змалечку надає  дитині  більше шансів проявити  та зберегти пізнавальний інтерес в навчанні. А головною запорукою успішності Вашої дитини є Ваша любов та гармонійне, розвиваюче спілкування щодня.

Ірина Лагода, психолог вищої категорії, керівник психологічної служби КМДШ_Київ

©КМДШ